Першим до нас приходить слово.

Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мама, тато, баба, льоля, киця»,— лепече дитина. Світ — мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. Слово — початок усіх наук. Воно джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже слово до слова — зложиться мова!..

Любити, шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійний час для нашої держави.

Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято — День української писемності і мови.  І в цей день учні нашої школи укотре віддали шану ЇЇ Величності Мові, що пройшла тернистий шлях, яку забороняли, кидали за грати, але вона птахою злітала до золотого сонця на синьому небі!

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того, призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Саме про це розмірковували учасники свята, яке підготували шанувальники Рідної Мови - учні 4, 5, 7 та 9 класів.